Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСереда, 23.05.2018, 09:43

ФІЗИКА

Картинка смайлик
Меню сайту
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Цікава фізика

Цікава фізика!

Нестандартне мислення

Одного разу до Ернеста Резерфорда, президента Королівської академії, звернувся колега за допомогою. Він збирався поставити найнижчу оцінку з фізики одному зі своїх студентів, в той час як той стверджував, що заслуговує вищого балу. Обидва - викладач і студент - погодилися покластися на судження третьої особи, незацікавленого арбітра. Вибір припав на Резерфорда.

Зміст екзаменаційного запитання: «Поясніть, яким чином можна виміряти висоту будівлі за допомогою барометра?».

Відповідь студента була такою: «Потрібно піднятися з барометром на дах будівлі, спустити барометр вниз на довгому мотузку, а потім втягнути його назад і виміряти довжину мотузки, яка і покаже точну висоту будівлі». Випадок був і справді складний, так як відповідь була абсолютно повною  і правильною! З іншого боку, іспит був з фізики, а відповідь мала мало спільного з застосуванням знань в цій області.

Резерфорд запропонував студенту спробувати відповісти ще раз. Давши йому шість хвилин на підготовку, він попередив його, що відповідь повинна демонструвати знання фізичних законів. Після закінчення п'яти хвилин студент так і не написав нічого в екзаменаційному листі. Резерфорд запитав його, чи здається він, але той заявив, що у нього є кілька шляхів вирішення проблеми, і він просто вибирає кращий.

Зацікавившись, Резерфорд попросив молоду людину приступити до відповіді, не чекаючи закінчення відведеного терміну. Нова відповідь на питання була такою: «Підніміться з барометром на дах і киньте його вниз, заміряючи час падіння. Потім, використовуючи формулу, обчисліть висоту будівлі». Тут Резерфорд запитав свого колегу викладача, чи задоволений він цією відповіддю. Той, нарешті, здався, визнавши відповідь задовільною. Однак студент згадував, що знає ще кілька відповідей, і його попросили відкрити їх.

- Є кілька способів виміряти висоту будівлі за допомогою барометра, - почав студент. - Наприклад, можна вийти на вулицю в сонячний день і виміряти висоту барометра і довжину його тіні, а також виміряти довжину тіні будівлі. Потім, вирішивши нескладну пропорцію, визначити висоту самої будівлі.

- Непогано, - сказав Резерфорд. - Є й інші способи?

- Так. Є дуже простий спосіб, який, впевнений, вам сподобається. Ви берете барометр в руки і піднімаєтеся по сходах, прикладаючи барометр до стіни і роблячи позначки. Порахувавши кількість цих відміток і помноживши його на розмір барометра, ви отримаєте висоту будівлі. Цілком очевидний метод.

- Якщо ви хочете більш складний спосіб, - продовжував він, - то прив'яжіть до барометра шнурок і, розгойдуючи його, як маятник, визначте величину гравітації у основи будівлі і на його даху. З різниці між цими величинами, в принципі, можна обчислити висоту будівлі. У цьому ж випадку, прив'язавши до барометра шнурок, ви можете піднятися з вашим маятником на дах і, розгойдуючи його, обчислити висоту будівлі по періоду прецесії.

- Нарешті, - уклав він, - серед безлічі інших способів вирішення даної проблеми кращим, мабуть, є такий: візьміть барометр з собою, знайдіть управляючого і скажіть йому: «Пане керуючий, у мене є чудовий барометр. Він ваш, якщо ви скажете мені висоту цієї будівлі».

Тут Резерфорд запитав студента, невже він справді не знав загальноприйнятого розв’язку  цієї задачі. Він зізнався, що знав, але сказав при цьому, що ситий по горло школою і коледжем, де вчителі нав'язують учням свій спосіб мислення, який не завжди сприймає не стандартні рішеня.

Студент цей був Нільс Бор (1885-1962), датський фізик, лауреат Нобелівської премії 1922 р.

 


Ньютон-куховар.

 Під час роботи Ісаак Ньютон завжди замикався у своїй лабораторії. Туди мав право заходити тільки його старий слуга. Якось уранці, коли слуга прийшов запитати Ньютона про сніданок, він побачив, що йогого сподар сидить перед каміном і про щосьзо середженно думає. Помітивши старого, Ньютон сказав: «Дивись, я ніяк не можу зрозуміти, в чому справа: ось уже близько години я варю яйце, а воно й досі не зварилося!». Слуга зазирнув у горщик: там варився годинник, а яйце Ньютон тримав у руках...

Більше цікавого про Ейнштейна...

 

У 1789 році шотландський учений і інженер Джеймс Уатт вперше застосував термін «кінська сила», щоб показати, роботу скількох коней здатні замінити винайдені ним парові машини.

Більше про Джеймса Уатта...

 

  Особлива дошка Ампера

Якось відомий фізик і математик Ампер ішов вулицею і вираховував щось у голові. Раптом він побачив перед собою чорну дошку, таку ж, як в аудиторії. Зрадівши, він підбіг до неї, дістав шматочок крейди, яку завжди мав при собі, і почав писати формули. Дошка, однак, зрушила змісця. Ампер, не усвідомлюючи того, що робить, пішов за нею. Дошка набирала швидкість. Ампер побіг. Отямився він тільки тоді, коли почув нестримний сміх перехожих.Аж тепер учений помітив, що дошка, на якій він писав формули, - це задня стінка чорної карети…

 Пророцтво Ейнштейна...

 Альберт Ейнштейн полюбляв кінофільми за участю Чарлі Чапліна. Він відносився з величезною симпатією до героя, створеного актором. Одного разу він написав у листі Чапліну:

   «Ваш фільм «Золота лихоманка»  зрозумілий всьому світові, і Ви безперечно станете відомою людиною.     Ейнштейн».

На це Чаплін відповів:

   «Я Вами захоплююсь ще більше. Вашу теорію відносності ніхто в світі не розуміє, а Ви все ж таки стали великою людиною.       

Ваш Чаплін».        

   Історія «Кінської сили»

 

   Кожен раз, коли ми вдавлюємо в підлогу свого автомобіля акселератор, то відчуваємо як нас притискає до спинки сидіння. Чому? Все просто - «конячки» розганяються і автомобіль мчить вперед. На перший погляд все просто. Але якщо вдуматися, то виникне дурне і навіть дитяче питання: «А де ж знаходяться всі ті конячки, які змушують наш автомобіль їхати? І чому конячки, а не верблюдікі або навіть слоники?». Нерозумно? Зовсім ні! Цікаво? Так!
    Отже, почнемо з того, що «кінська сила» - одиниця не умовна, а цілком конкpетна. 1 к.с. = 75 кгс • м/с = 736 Вт. А ось твердження, що потужність яка pозвивається конем дорівнює 1 к.с. - умовно. По пеpше, коні бувають різні і не варто очікувати, щоб поні, на яких катають дітей, pазвивав ту ж потужність, що і який-небудь важковіз. А по друге, жодна жива істота не має "максимальної потужності". Людина легко (пpавда недовго) здатна pозвиваети потужність у 1 к.с. Відповідно кінь, може видасти потужність в десяток кінських сил, а в кpитичній ситуації - і 20-30.
    А ось з'явилася ця одиниця в 1789 році завдяки шотландському інженерові-винахіднику Джеймсу Уатту. Саме він ввів термін «кінська сила», щоб показати, роботу скількох коней здатні замінити його парові машини.
    Зокрема стверджується, що одну з перших машин Уатта купив пивовар, щоб замінити нею коня, який приводив в дію водяний насос. Спостерігаючи за традиційним джерелом енергії - конем, Уатт дійшов висновку, що в середньому за хвилину він піднімає вантаж в 180 фунтів на 181 фут. Округливши розрахунки в фунто-футах за хвилину, він вирішив, що кінська сила буде дорівнювати 33 000 цих самих фунто-футів в хвилину.
    При цьому Уатт розраховував потужність коня, усереднену за не великий час. Тому, як вже тоді стало зрозуміло - насправді середньостатистичний кінь пpи тривалій роботі pазвиває дещо меншу потужність. А ось з яким конем проводилися дослідження - про це історія мовчить.

 У тіні сяйва власного відкриття

   У Празі на Європейському науковому конгресі з порошкової металургії чеським науковцям вдалося запалити старовинну лампу Івана Пулюя, що зберігається у технічному музеї Праги. Ця подія була приурочена річниці від дня народження піонера в галузі електроніки та світлотехніки, українського вченого Івана Пулюя.

   І ось настає хвилююча мить: запущено струм у котушку Румкорфа, повітря наповнюється озоном, чутно потріскування електричних розрядів, і лампа починає сповнюватися блакитно-білим сяйвом, яке поступово освітлює кімнату. Фотокамери фіксують появу таємничого світла. Вік фосфоресційної лампи становить понад 130 років. Вона вважається першим у світі джерелом невидимих ікс-променів.

    «Нехай не гасне світ науки в проміннях сяєва твого» — такі слова написав Пантелеймон Куліш із приводу відкриття професора Івана Пулюя.

    Але світ знає ім’я іншого першовідкривача Х-променів — німецького дослідника Рентгена. Чому?

    Здавалося б, усьому є пояснення — законам фізики та механіки підкоряється весь матеріальний світ, але у нашому житті знаходиться місце для курйозів і фатальних помилок. За відкриття Х-променів Нобелівську премію та всесвітню славу отримує саме Рентген. Навіть загадкові промені названі його ім’ям. Мине сто років, доки не буде назване ім’я людини, яка спромоглася зробити це набагато раніше, — уродженця Гримайлова на Тернопіллі, одного з перших авторів перекладу Святого Письма українською мовою Івана Пулюя.

Бажання Макса Борна.

Макс Борн в свій час вибрав астрономію як предмет для усного іспиту на докторську ступінь. Коли він прийшов на іспит до відомого астронома-фізика Карла Шварцшильда, той поставив йому таке запитання:
— Що ви робите, коли бачите падаючу зорю?
Борн, який розумів, що на це треба відповідати так: «Дивлюся на годинник, зауважую час, визначаю сузір’я, з якого вона з’явилася, напрямок руху, довжину світлової траєкторії і потім обчислюю приблизну траєкторію», не втримався і відповів:
— Загадую бажання.

  Рухомі картинки братів Люм’єрів

Саме брати Люм’єри в 1895 році запатентували кінематограф, котрий, на відміну від кінетоскопа Томаса Едісона, дозволяв одночасний перегляд стрічок великою аудиторією. Вони винайшли навіть трюки й рімейки, тож можна сказати, що брати Люм’єри — родоначальники не лише кінематографа, а й загалом мистецтва зйомки. Загалом існує близько сотні картин братів: як усесвітньо визнані шедеври, так і невідомі самородки, реставровані у форматі 4К.

Детальніше про перше кіно тут... 

 Генріх Герц. Думка фахівця.

 Славнозвісний фізик Генріх Герц замолоду любив працювати на токарному верстаті. Коли майстер, який учив його цієї справи, через багато років дізнався, що Герц став професором, він невдоволено сказав: «Шкода, з нього вийшов би першокласний токар».

 

 

 

http://ternofizik.blogspot.com/p/blog-page_24.html

 

Хто відкрив явище радіоактивності?


Вважається, що це зробив Анрі Беккерель, потомствений професор, л

 

ауреат Нобелівської премії по фізиці 1903 роки за "відкриття спонтанної радіоактивності".

Виявляється, у Франції XIX століття існував цілий клан Ньепсів - винахідників в області фотографії. Абель Ньепс експериментував з нітратом урану з 1857 по 1861 рік і виявив явище засвічення фотопластинок після контакту з солями урану. Він дійшов висновку, що "явище є деякий вид променів, невидимих для наших очей". Але відкриття було передчасним. Ніхто не зміг пояснити це явище. Эдмонд Беккерель(1820-1891), батько Анрі, який працював в Музеї Природознавства з А. Ньепсом, теж обговорював це відкриття і дав своє власне неправильне трактування. У той час спостереження А. Ньепса були відхилені і, здавалося, забуті.

 

Легко уявити, що відбувалося в думці Анрі Беккереля в 1895 році, через три роки після того, як він зайняв місце свого батька в Музеї природознавства, коли він читав статтю В. Рентгена про відкриття X- променів. А. Беккерель знав від батька і з публікацій 1857-1861 рр. у французькому академічному журналі "Comptes rendus de l'Acadmie des sciences" про досліди А. Ньепса. Він повторив досліди Ньепса, представивши це випадковістю.

 

Незабаром після того, як він оголосив про "невидиму радіацію, що випускається солями урану" в Академії в 1896, декілька шанованих учених вказали, що те ж саме відкриття з тим же самим мінералом і фактично тим же самим методом було зроблене сорока роками раніше, і результати видані в тому ж самому журналі…

Слід сказати, що посилання на попередника не пошкодило б А. Беккерелю, бо до моменту присудження Нобелівської премії А. Ньепс помер (по статусу Нобелівська премія посмертно не присуджується).

Тихо Браге "втерли" носа на дуелі...

 

Найвідоміший спосіб виклику на дуель — кидання рукавички під ноги або завдання нею удару по обличчю — відноситься до середньовічного звичаю посвячення в лицарі. Під час обряду майбутньому лицареві відважували дзвінку плюху. А потім підбадьорювали, що це остання образа, за яку він не зможе поквитатися. Дуелям в нашому звичному розумінні всього лише кілька століть: вони з’явилися в 14-му столітті. Але за час свого існування змогли забрати кількість людських життів, порівнянне з втратою в декількох кровопролитних війнах. Всього за 16 років правління французького монарха Генріха 4-го вирушили в інший світ більше 8 тис. дуелянтів. І це незважаючи на те, що тодішні закони забороняли дуелі. Покарання було самим суворим: смертна кара.

 Одним з найбільш завзятих дуелянтів в історії вважався астроном Тихо Браге. Дуелі цікавили його нітрохи не менше, ніж заняття наукою. Під час одного з поєдинків, ще в юності, вченому відсікли частину носа. Але довго Бразі не сумував і вставив собі в ніс протез з чистого срібла.

Цікаво буде почитати... 

Ученые раскрыли загадку Тихо Браге 

Тихо Браге: как человек без носа раздвинул границы ВселеннойЕдісон

 

   Відомий винахідник Томас Алва Едісон (до 83 років мав 1093 патенти) зробив неоціненний внесок у розвиток науки і техніки. З його іменем пов'язаний розвиток фотографії, електричних систем, кінематографа, телеграфу, телефону та ін. Багатьом відомо, що Томас Едісон запатентував електричну лампочку, але існує дуже багато цікавих фактів про Едісона, не настільки широко відомих публіці. Едісон був неслухняним учнем, шкільна вчителька прозвала його «пропащим». Мати Томаса, довідавшись про це, дуже розгнівалась, забрала хлопчика зі школи і почала вчити його вдома. Так Едісон здобув освіту вдома. Коли Едісону виповнилося 9 років, мама подарувала йому елементарну наукову книжку про те, як проводити хімічні досліди в домашніх умовах. Едісон настільки захопився, що витрачав усі свої кишенькові гроші на купівлю хімічних реактивів. У 10 років хлопчик у підвалі батьківського будинку організував цілу наукову лабораторію. Щоб ніхто не чіпав його препаратів, він на всіх пляшечках писав «отрута». Різдвяного дня 1871 року 24-річний Едісон побрався з 16-річною Мері Стілвел, яку знав усього два місяці. Мері народила Едісону трьох синів, першим двом Едісон дав прізвиська «Крапка» (Dot) і «Тире» (Dash). 

     Через два роки після смерті Мері Едісон одружився з 20-річною Мінною Міллер, в яку був дуже сильно закоханий. Едісон навчив Мінну азбуки Морзе, за допомогою цього коду вони спілкувалися, коли батьки Мінни були поруч: закохані вибивали морзянку постукуванням по долонях одне одного

 

  Чудове вино від Галілея. 

Прийнято вважати, що Галілео Галілей винайшов термометр. Це сталося в 1592 році. Конструкція термоскопа, а саме так тоді називався термометр, була примітивною: до скляної кулі невеликого діаметра була припаяна тонка скляна трубка, яка поміщалася в рідину. Повітря в склянній кулі за допомогою пальника або простим розтиранням долонями нагрівалося, в результаті чого воно починало витісняти рідину у скляній трубці, показуючи тим самим ступінь збільшення температури: чим вище ставала температура повітря в склянній кульці, тим нижче опускався рівень води в трубці. Важливу роль при цьому відігравало співвідношення обсягу кулі до діаметра трубки: створюючи більш тонку трубку, можна було відстежувати незначні зміни температури в кулі. Надалі конструкція термоскопа Галілея була доопрацьована одним з його учнів — Фернандо Медічі. Відомо,  що Галілео Галілей наповнював винайдені ним термометри не ртуттю і не спиртом, а вином. Якось один із таких приладів великий італієць надіслав своєму другові-вченому в Англію. Разом із термометром він послав записку, в якій описав призначення приладу. В дорозі запис­ка, мабуть, загубилася, а, можливо, друг Галілея не зрозумів її змісту. Через деякий час Галілей одержав таку відповідь: «Вино було справді чудове. Будь ласка, надішліть мені ще один такий прилад». 

 Винаходи Галілея.

 

Свій телескоп Галілей винайшов в 1609 році. З його допомогою він відкрив гори на Місяці, а потім і склав першу в світі карту місячної поверхні. За допомогою свого винаходу він також відкрив чотири супутники Юпітера, виявив, що чумацький шлях складається з безлічі зірок, відкрив плями на сонці. Ці астрономічні відкриття принесли Галілею і його телескопу таку широку популярність, що він навіть налагодив виробництво телескопів.

 

А онук Галілея проти...

 

Обидві доньки Галілея стали черницями, причому Галілей сам віддав їх в монастир, коли їм було 13 і 12 років. Віргінія смиренно прийняла цей обов’язок, а от Лівія так і не змирилася з цим до кінця своїх днів. Онук Галілея (по лінії сина) став затятим релігійним фанатиком, який вважав відкриття діда єрессю і в результаті спалив усі його домашні рукописи. Тільки в 1981 році Ватикан визнав, що Земля обертається навколо Сонця і що інквізиція була неправа, засудивши Галілея.

Чому Ейнштейн показав язика?

ейнштейнБільшість сучасних жителів планети представляють його як «божевільного вченого». Така думка склалася завдяки зовнішності і поведінці вченого, але його великий розум характеризує його як істинного генія свого часу.

Ейнштейн не надавав особливої уваги своєму зовнішньому вигляду, точніше він його не цікавив зовсім. Важливо те, що всередині, а не зовнішня оболонка людини - така була думка фізика. Тому люди часто могли бачити вченого з розпатланим волоссям, у старому розтягнутому светрі.

 

Його погляд не стежив захоплено за навколишніми, він нібито був звернений вглиб самого себе - в його думці безперервно відбувався процес вирішення складних завдань. Забудькуватість і непристосованість у побуті також були широко відомі громадськості і зіграли свою роль у формуванні його образу.Свої видатні відкриття Ейнштейн робив виключно заради людства і в ім'я науки, він ніколи не прагнув до слави і особистої вигоди. Про дивного вченого ходили різні чутки, він був дійсно загадковою особистістю. Але одного разу Альберт Ейнштейн трохи оголив свою справжню натуру і підняв завісу таємничості.

 

Фотограф Сейсс знімав вченого в день святкування його сімдесят другого дня народження, яке випадало на 14 березня 1952 року. Фотографія, що вийшла в результаті, отримала незабаром світову популярність і викликала ще більший інтерес до персони Ейнштейна.У той день Сейсс попросив вченого зробити задумане обличчя, яке, на його думку, відповідало б іміджу відомого винахідника. Але Альберт Ейнштейн висунув язика, чим дав зрозуміти, що всесвітньо відомий вчений може володіти не тільки серйозністю, а й бути просто веселою  і життєрадісною людиною. Його близькі розповідали, що саме таким Ейнштейн і був у житті.Чому Ейнштейн показав язик?

 

Фотографія була надрукована і розвіяла образ зосередженого сивого похмурого генія, який встиг вже набриднути і самому фізику. Спочатку на знімку були присутні ще подружжя Ейделот, але знімок був обрізаний, і в такому вигляді дуже скоро його побачили в різних куточках планети.


Ейнштейн вважав фотографію вдалою і навіть розсилав її друзям в якості вітальної листівки до Нового Року. Для свого близького друга Х. Сміта вчений власноручно підписав фотографію, назвавши її «жартівливою гримасою всьому людству». Було надруковано лише дев'ять оригінальних фотографій, які згодом набули великої цінності. Один такий знімок був проданий за 74 000 доларів у 2009 році. 

Перевернута шкала Цельсія

У 1742 році шведський астроном, геолог та метеоролог Андерс Цельсій (1701-1744)

 

розробив нову температурну шкалу. Початково на ній 0° (нулем) була точка кипіння і конденсації води, а 100° − точка замерзання води та танення (плавлення) льоду. Пізніше, вже після смерті Цельсія, його сучасники та співвітчизники Карл Лінней та Мортен Штремер використовували цю шкалу у перевернутому вигляді (0° - точка замерзання води, 100° − точка кипіння води). У такому вигляді нею користуємося і ми. За одними даними, Цельсій сам перервернув шкалу за порадою М. Штремера. За іншими даними, шкалу перевернув Карл Лінней у 1745 році. А за третіми - шкалу перевернув наступник Цельсія Мортен Штремер, і у XVIII сторіччі такий термометр був широко росповсюджений під назвою "шведський термометр", а власне у Швеції - під іменем Штремера, але найвідоміший шведський хімік Єнс Якоб Берце́ліус у своєму "Посібнику з хімії" назвав шкалу "Цельсієвою" і з того часу стоградусна шкала стала носити ім'я Андерса Цельсія.

Шкала Цельсія і Фаренгейта.

Шкала Фаренгейта є термодинамічною температурною шкалою, де точка замерзання води становить 32 градуси за Фаренгейтом (° F) і точка кипіння 212 ° F (при нормальному атмосферному тиску). Це визначає відстань між точками кипіння і замерзання води рівно в 180 градусів. Таким чином, градус за шкалою Фаренгейта дорівнює 1/180 від інтервалу між точками замерзання і кипіння води. Абсолютний нуль визначений як -459,67 ° F.

Різниця температур в 1 ° F еквівалентна різниці температур в 0,556 ° C.
Температуру за шкалою Фаренгейта можна розрахувати, знаючи температуру за шкалою Цельсія за формулою:

 t_F = 32 + \frac{9}{5} t_C.

Відповідно, знаючи температуру за шкалою Фаренгейта, можна розрахувати температуру за шкалою Цельсія за формулою

 t_C = \frac{5}{9} (t_F-32).

За однією з версій, Фаренгейт спочатку прийняв за 0° F найменшу температуру на вулиці, яку зміг знайти (взимку 1708 - 1709 років), а за 100° F - температуру свого тіла.
 

Корисний факт про те, як відрізнити зварене яйце від сирого?

Покрутивши зварене яйце на гладкій поверхні, воно дорсить швидко почне крутитися в тому напрямку в якому ви його покрутити і буде обертатися досить довго, а сире зупиниться набагато раніше. Таке явище відбувається тому, що зварене яйце обертається як єдине ціле, а вмістом сирого яйця – є рідина, яка не є єдиним цілим зі шкарлупою. Тому, коли починається обертання, рідкий вміст через інерцію спокою відстає від обертання шкаралупи і гальмує рух .

 

Який фізичний ефект був доведений на практиці музикантами, які два дні поспіль грали одну ноту?

 Австрійський фізик Крістіан Доплер в 1842 році теоретично обгрунтував, що частота коливань , яку сприймає спостерігач, залежить від швидкості і напряму руху джерела хвиль і спостерігача відносно один одного. Через три роки голландський метеоролог Христофор Бейс — Баллот взявся довести це твердження на практиці, для чого найняв паровоз з платформою, посадивши на неї двох сурмачів, а на пероні розмістив декількох музикантів з абсолютним слухом. Платформа з трубачами, які, змінюючи один одного, постійно тримали ноту соль, їздила повз перону протягом двох днів. Весь цей час спостерігачі відзначали, що чують різні ноти, в результаті чого істинність ефекту Допплера була підтверджена.

 

Який вчений вимірював швидкість електричного струму на так званий ланцюг з живих людей?

Як відомо у швидкості з світлом може позмагатися електричний струм . Але у 1746 році, цей цікавий факт не був відомий людям, тоді французький фізик Жан -Антуан Нолле поставив експеримент по виміру швидкості струму. Він розставив 200 людей , з’єднанавши їх за допомогою залізного дроту , по колу , яке було завдовжки півтора кілометра , а потім розрядив в цей ланцюг батарею з лейденських банок , винайдених на рік раніше. Всі люди зреагували на струм в одну мить , що засвідчило в дуже високій швидкості даного показника струму.

 

 

http://ternofizik.blogspot.com/p/blog-page_24.html

Картинка смайлик>
Вхід на сайт

Пошук
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Калькулятор
Укоротить ссылку

Copyright MyCorp © 2018